17.04.2024

Верона без Ромео і Джульєтти. Прогулянка містом

Прогулки по Вероні

Верона… Її називають найромантичнішим містом Італії, адже саме тут, якщо вірити Шекспіру, жили Ромео і Джульєтта. І тому в будь-яку пору року натовпи туристів, які відвідують Верону, поспішають до “того самого” балкона, де пролунали зізнання юних закоханих, і шикуються в чергу, щоб доторкнутися до грудей статуї Джульєтти, загадавши бажання (про велике кохання, звісно).

Але дуже часто в такому турі “місцями Монтеккі і Капулетті” залишається “за кадром” справжня Верона – місто, історія якого налічує понад 2000 років, чиї вулиці пам’ятають ходу античних гладіаторів та стукіт копит коней середньовічних лицарів, кроки великого Данте і майже легендарного художника Пізанелло. А ще Верона – дуже італійське місто, і якщо не поспішати й придивитися до нього уважніше, воно радо відкриє приїжджому таємниці та красу цієї сонячної й щедрої країни.

Тож давайте на сьогодні забудемо про героїв Шекспіра і спокійно поблукаємо старовинними вулицями та площами Верони, щоб побачити, яка вона різна і водночас напрочуд гармонійна. Обіцяємо, що прогулянка буде дуже цікавою.

Верона, площа Бра

Ми вирушаємо в дорогу з площі Бра – найбільшої площі міста. Пройшовши через зубчасті арки Портоні справи Бра, які раніше були частиною міських мурів, зупинимося в центрі площі. Перед нами ефектний фонтан Альп, кінний пам’ятник королю Віктору Еммануїлу II і пам’ятник італійським партизанам, споруджений після Другої світової війни.

Архітектурний ансамбль площі складають красиві фасади палаців, один з яких прикрашений прекрасною фрескою, а також чарівна церква Сан-Ніколо-аль-Арена, розташована, як уже зрозуміло з назви, поруч зі знаменитою Арена ді Верона.

Арена ді Верона

Цей давньоримський амфітеатр побудували близько 30 року нашої ери для гладіаторських боїв, циркових вистав і водних битв. Пізніше на його арені палили єретиків, влаштовували турніри та бої з биками. Це третій за розміром з аналогічних римських амфітеатрів (після Колізею в Римі та амфітеатру в Капуї), він був від самого початку розрахований на понад 30 000 осіб, а глядацькі місця зроблені у формі сходів у 44 яруси.

Незважаючи на свій значний вік, Арена непогано збереглася, що дає змогу вдень водити нею туристів, а вечорами влаштовувати різні культурні заходи. Дуже відомий у всьому світі оперний фестиваль “Арена ді Верона”, якому вже понад сто років. Щорічно з червня по серпень майже щодня на сцені Арени дають найпопулярніші опери найвідоміших композиторів.

Тонкі знавці оперного мистецтва кажуть, що зараз рівень фестивалю, на жаль, сильно впав. Проте є небагато місць у світі, де можна насолодитися красивою і яскравою видовищною постановкою, сидячи у величезному амфітеатрі під зоряним небом, на нагрітих за день сходах, яким майже дві тисячі років. Тому особисто я дуже рекомендую купити квиток на фестиваль “Арена ді Верона” і послухати, наприклад, “Травіату” або “Кармен”. Але це ввечері. А поки що ми залишаємо площу Бра і прямуємо до церкви святого Фермо.

Також читайте:  Що подивитися в Мілані та куди можна сходити туристу з дітьми

Церква святого Фермо

Церква святого Фермо

Храм розташований на березі річки Адідже на місці, де, за переказами, 304 року мученицьки загинули святі Фермо і Рустіко. Першу церкву на цьому місці було побудовано ще в V столітті. Пізніше храм багато разів перебудовували, і зараз він має дуже величний вигляд: потужний фасад, висока дзвіниця, приголомшливої краси архітектурна і колірна композиція.

Усередині на нас чекає дивовижне відкриття: за потужними стінами ховається не один, а два храми – верхній і нижній. Верхній храм зберігає багато цікавих творів художників і скульпторів, фрески XIV-XV ст., зокрема й виконані знаменитим Пізанелло. У світі збереглося зовсім небагато творінь цього майстра, і нам дуже пощастило, адже трохи пізніше в іншій церкві ми побачимо ще одну фреску його роботи. Також у верхній церкві встановлено саркофаг з останками святих, перенесений сюди з нижньої церкви через загрозу підтоплення під час розливу річки.

У нижньому храмі на стінах фрески давніші – XII-XIV ст. Після останньої реставрації тут також можна розгледіти частину фундаменту колишньої ранньохристиянської церкви, а на склепінні – прикраси у вигляді квітки з шістьма пелюстками, прийнятої християнами як символ воскреслого Христа.

Всередині церкви святого Фермо

Вийшовши з храму і рухаючись далі до площі делле Ербе (Площа трав), дорогою звернемо увагу на чудову пам’ятку античності – браму Порта деї Леоні (Ворота левів).

Через ці ворота в епоху Римської імперії проходив шлях до колоній на північ. Своє ім’я вони отримали від скульптур левів, якими прикрашена гробниця, що знаходилася неподалік. На жаль, зараз від воріт збереглися тільки права половина внутрішнього фасаду, облицьованого білим каменем, а також основа веж.

Площа делле Ербе

Ця красива площа з фонтаном Веронської мадонни в центрі завжди багатолюдна. Вдень торговці пропонують сувеніри та місцеві делікатеси. А ввечері в ресторанчиках збираються городяни і туристи – на аперитив або повечеряти, послухати вуличних музикантів і поговорити в приємній компанії.

Площу обрамляють старовинні будівлі: готичний Домус Меркаторум (Будинок купців), де раніше була резиденція професійних корпорацій, прекрасний Палаццо Маффеї з балюстрадою, на якій встановлено статуї античних богів, і мармуровою колоною біля входу, увінчаною крилатим венеціанським левом. Запам’ятовується і будинок Маццанті – з фасадом, розписаним фресками на міфологічні сюжети.

Також тут знаходиться один із символів Верони – вежа Ламберті. Побудована в XII столітті, вона має заввишки 83 метри і є найвищою будівлею в старому місті. Її також називають “Вежа з дзвонами”, оскільки тут знаходяться два дзвони, кожен зі своїм ім’ям і функцією. Найбільший – Ренго – збирав народ на важливі збори та у випадках небезпеки для міста, а другий – Марангона – відбивав години роботи для ремісників і дзвонив під час пожеж. Вежу також прикрашає годинник XVIII століття. Нагору можна піднятися, і тоді перед вами відкриється прекрасна панорама Верони та її околиць.

Також читайте:  Що подивитися в Мілані та куди можна сходити туристу з дітьми

Через невеличку арку делла Коста (Арка кита), названу так через те, що в отворі висить велика китова кістка, ми потрапляємо з площі делле Ербе на площу Синьйорії, яка, на відміну від своєї жвавої сусідки, має вигляд урочистий і спокійний.

Площа Синьйорії

Гармонійний вигляд цієї площі сформувався здебільшого у XIII-XV ст. На ній також можна побачити багато цікавих будівель. Наприклад, палац Скаліджері (названий за ім’ям династії правителів Верони герцогів делла Скала) – з чорними дроздами по фасаду. Тут жив Данте, якому влада Верони надала притулок після вигнання з Флоренції. Пам’ятник Данте розташований у центрі площі, а також його ім’ям названо симпатичне кафе, інтер’єри якого збереглися з XIX століття.

До палацу Скаліджері примикає Лоджа-дель-Консільо, збудована у XV ст. Знавці архітектури кажуть, що в ній тосканська витонченість форм поєднується з венеціанською химерністю, що робить Лоджу найвидатнішим творінням веронського ренесансу.

Виходячи з площі Синьйорії через арку з грізною назвою Вольто делла тортура (Звід тортур), ми опинимося біля сімейної усипальниці герцогів делла Скала.

Гробниця Скаліджері
Гробниця Скаліджері

Не лякайтеся, нам не доведеться блукати вздовж похмурих поховань на похмурому кладовищі. Навпаки, ми побачимо чудові пам’ятники, шедеври готичного мистецтва. Найбільш вражаючими видаються три великі саркофаги з навісами і кінними статуями нагорі. Це гробниці трьох герцогів делла Скала – Кангранде I, Мастіно II і Кансіньоріо. Їхні мармурові мереживні надгробки вражають витонченістю і красою, майстерністю скульпторів, які їх створили.

Дуомо

Ми йдемо до головного храму Верони – Кафедрального собору, або Дуомо. Він був побудований у романському стилі, але після численних перебудов набув готичних рис. Поруч знаходиться незавершена дзвіниця, будівництво якої розпочав ще знаменитий архітектор Мікеле Санмікелі в XVI ст.

Фасад Дуомо
Фасад Дуомо

Звернемо увагу на різьблений портал входу: кручені колони з фігурами святих підтримують масивну напівкруглу арку, на якій можна розгледіти безліч рельєфних прикрас. Усередині храму дуже цікаві два старовинних гарно розписаних органи, а також картини і фрески відомих італійських майстрів. Вівтарна частина центральної нави побудована Санмікелі, і в ній особливо вражає перешкода перед вівтарем у вигляді напівкруглого парапету з колонами. А в каплиці зліва від входу можна помилуватися чудовою роботою Тиціана “Вознесіння Діви Марії”.

Церква святої Анастасії

Недалеко від Дуомо розташований найбільший готичний храм Верони – церква святої Анастасії. Будувався він дуже довго, з кінця XIII до XV століття, але фасад його так і залишився незавершеним (верхня частина без облицювання). Поруч із входом до храму встановлено висячий саркофаг, який нагадає нам про нещодавно бачені арки Скаліджері.

Також читайте:  Що подивитися в Мілані та куди можна сходити туристу з дітьми
Фасад Санта-Анастасія і гробниця
Фасад Санта-Анастасія і гробниця

Усередині церква складається з трьох частин, розділених колонами з червоного мармуру. Усі каплиці храму багато декоровані та розписані. Біля входу ми побачимо вельми цікаві великі чаші для святої води, які підтримують сидячі мармурові фігури – їх називають “горбанями святої Анастасії”. І, звичайно, не можна пройти повз найзнаменитішу фреску церкви – “Святий Георгій і принцеса” роботи Пізанелло. До нас дійшов тільки її фрагмент, але і він справляє дуже сильне враження.

Дорогою від храму Святої Анастасії до замку Кастельвеккьо (Старий замок) ми проходимо двостулкову браму Борсарі, побудовану в другій половині I століття, що була головною брамою античної Верони. Від них зберігся тільки фасад із чудовим облицюванням, а внутрішні конструкції, на жаль, зруйновані.

Порта Борсарі
Порта Борсарі

Замок Кастельвеккьо

Побачивши цей замок, одразу згадується московський Кремль – ті самі червоні цегляні стіни з роздвоєними зубцями “ластівчин хвіст”. Будівництво Кастельвеккьо також відбувалося в епоху правління герцогів делла Скала в XIV ст. Потужні стіни, оточені ровом, підйомні мости, сторожові вежі – все як годиться у фортеці.

Можна прогулятися вздовж зубців стін, як це робили середньовічні вартові, побачити оригінали кінних скульптур герцогів Скаліджері. Нині в замку відкрито міський музей, що зберігає скульптури і полотна знаменитих майстрів, збройову колекцію, зібрання кераміки і порцеляни, предметів релігійного культу і ювелірних виробів.

Від замку через річку перекинутий трьохарочний міст Скаліджері завдовжки 120 метрів, який прикрашений такими ж зубцями, як і стіни фортеці. З мосту можна помилуватися на панораму історичного центру міста і району Сан-Дзено з базилікою, до якої ми і попрямуємо.

Сан-Дзено

Базиліка по праву вважається видатним зразком романської архітектури у всій північній Італії. Її названо на честь архієпископа Дзено (Зенона), який жив у IV ст., зарахованого до лику святих, його вважають покровителем Верони. Фасад будівлі прикрашений знаменитим величезним вікном у вигляді троянди, яке називають “Колесо фортуни”. Чарівності церкві надає теплий тон золотистого туфу, з якого складено храм, з мармуровими вставками. Також дуже красивою є бронзова брама із зображенням сцен зі Старого і Нового заповіту.

Сан-Дзено
Сан-Дзено

Усередині храм світлий і урочистий. У ньому збереглися фрески XII-XIV ст. і вівтарі різних епох: ренесансний праворуч від входу, у стилі бароко – зліва і готичний центральний вівтар, де можна побачити чудову Мадонну роботи знаменитого майстра Андреа Мантенья. А найнезвичайніша і найцікавіша, на мій погляд, реліквія храму – це кольорова статуя роботи XIII ст., яку називають “Сміється Дзено”.

Дзено, що сміється.
Дзено, що сміється.

І біля цього усміхненого святого покровителя міста ми завершимо нашу прогулянку Вероною. Безумовно, тут є ще на що подивитися – чудові палаци, храми, тінисті парки і сади, старовинні вулички, мости і набережні. Тому ми рекомендуємо приїжджати до Верони на кілька днів, щоб зануритися в атмосферу міста: неквапливо погуляти, посидіти в кафе, поблукати ринками й торговими крамничками. Ну, і доторкнутися до статуї Джульєтти і загадати бажання, якщо захочете.

 

 

Залиште коментар