Нейромережі та діти: як включити можливості ШІ в процес освіти дітей

Батькам сьогодні доводиться активно залучатися до навчання дітей, якщо в їхніх планах виростити успішну і всебічно розвинену людину. Задіяні виявляються онлайн-платформи, репетитори, численні курси підготовки до ЗНО, та інших іспитів. Розробники штучного інтелекту (ШІ) теж поспішають на допомогу тим, хто складає іспити. Однак місце ШІ в навчанні поки що залишається для багатьох батьків нез’ясованим. Як використовувати досягнення на благо дитині, не дозволяючи їй лінуватися в навчанні?

Як ШІ спрощує процес навчання

У класичній освіті формування індивідуальної програми – дуже складний і трудомісткий процес. А ось ШІ здатний розробити її в рази швидше. У цьому, мабуть, і полягає головний бонус, який отримують батьки, вирішуючи залучити нейромережі до освіти своїх дітей.

Для початку можна дати ШІ базову ввідну – вік дитини. Це вже дасть змогу нейромережі підібрати й адаптувати інформацію так, щоб її змогла легко сприйняти дитина. У цьому напрямі ведеться активна робота, і штучний інтелект стає дедалі “розумнішим” із кожним днем.

Що більше конкретики батьки додадуть до запиту (наприклад, вкажуть інтереси дитини, рівень знань, бажану методику), то більш персоналізовано нейромережа підійде до процесу навчання. Надалі вона зможе коригувати “навчальний план”, спираючись на дані, отримані в процесі взаємодії з учнем – наприклад, давати додаткові вправи або пояснення, якщо дитина зазнає труднощів у певній галузі.

Серед інших бонусів, які дає нейромережа, можна назвати:

• миттєвий зворотний зв’язок (дитина одразу бачить свої помилки та досягнення);
• ігровий підхід (ШІ відмінно адаптується під вік, і створювати ігри, які допомагають дітям запам’ятовувати новий матеріал з більшим інтересом і залученістю);
• різноманітність матеріалів (ШІ може підібрати те, що найкраще підійде конкретній дитині, залежно від особливостей її сприйняття – відео, аудіо, тексти, інтерактивні вправи);
• доступність (навчатися з ШІ можна в будь-який час і з будь-якої точки світу).

З чого почати?

Якщо ви плануєте використовувати нейромережі для навчання, не зайвим буде ввести дитину в курс справи і донести базові принципи взаємодії людини і штучного інтелекту.

Дітям молодшого віку можна пояснити, що ШІ – це не Електронік зі старого радянського фільму, який замість дитини ходитиме до школи та складатиме іспити, а помічник, що допоможе навчатися легше, швидше та ефективніше.

Старшим школярам, які, найімовірніше, не гірше за батьків оперують поняттями “нейромережа” та “штучний інтелект”, можна пропонувати статті та відео на тему. Обговорюйте їх, разом розмірковуйте про плюси та мінуси – це не тільки дасть змогу дотриматися “техніки безпеки” під час використання нейромереж у навчанні, а й прокачає навички критичного мислення.

І, звісно, практикуйте спільну творчість. Позмагайтеся зі ШІ. Запропонуйте одне завдання на всіх: собі, дитині та ШІ. Потім порівняйте підходи до вирішення, обговоріть результати. Поставте оцінки.

Як вибрати відповідний ШІ

Для допомоги дітям у навчанні батьки можуть комбінувати різні типи ШІ.

Персональні освітні помічники – це якраз ті програми, які, застосовуючи машинні алгоритми, адаптуються до індивідуальних потреб і рівня знань дитини. Вони складають завдання, підбирають матеріали для вивчення та відстежують прогрес.

Інший тип ШІ – чат-боти, які можуть відповідати на запитання дитини з будь-яких тем, пов’язаних із навчанням. Вони використовують нейромережі та алгоритми обробки природної мови, щоб розуміти запити і давати відповідні відповіді.

Також існують додатки для мобільних пристроїв, які використовують ШІ для навчання. Наприклад, програми для вивчення мов з голосовим розпізнаванням і алгоритмами машинного навчання для оцінки вимови та зворотного зв’язку.

Крім того, батьки можуть використовувати нейромережі точково, наприклад, для контролю засвоєння знань, отриманих у класичній освіті. Так під час тестування ШІ аналізує відповіді дитини, і може вказувати, на які теми та правила необхідно звернути більш пильну увагу.

Мінімізуємо ризики

Щодо інформаційної безпеки, то розробники навчальних програм на основі ШІ запевняють, що діти отримують тільки ту інформацію, яка призначена для їхнього віку. Це забезпечується шляхом створення багатокомпонентних кодів.

Набагато гостріше стоїть питання про те, чи замінить ШІ “живе” навчання. З одного боку, очевидно, що технології й далі розвиватимуться семимильними кроками. Заперечувати їх і робити вигляд, що це мода, яка скоро мине, недалекоглядно. Логічніше буде вже зараз познайомити дітей з нейромережами і навчити не просто користуватися готовими відповідями та рішеннями, а розуміти їх, аналізувати та відтворювати. А також створювати свої власні завдання, креативити, тестувати різні варіанти.

З іншого боку, який би персоналізований та ефективний підхід до навчання не пропонував ШІ, він не зможе повною мірою замінити безпосереднє спілкування учня та педагога. Тому головна роль батьків якраз у розумному зовнішньому балансуванні цих двох складових освітнього процесу.