Чому дітей потрібно часто обіймати: 5 наукових фактів

Вплив тактильного контакту на розвиток дітей

Останніми роками психологи дедалі частіше говорять про значущість тактильного контакту, і дедалі більше сучасних батьків відмовляється від установок попередніх поколінь з цього приводу – у дусі того, що годувати грудьми потрібно строго за розкладом, а привчати малюків до рук шкідливо. Обійми та інші ніжні дотики дійсно відіграють дуже важливу роль у розвитку дітей, причому не тільки ментальному, а й фізичному – і це підтверджує наука. Ми розповімо вам про дослідження та наукові факти, які доводять користь частого фізичного контакту з дитиною.

Зрозуміло, всі молоді батьки хоча б раз чули застереження: “Ось звикне дитина до рук – нічого робити сама не буде”. Однак це неправда – любов’ю не можна зіпсувати, діти ніколи не плачуть просто так, і завжди треба відгукуватися на їхній поклик, брати на руки й обіймати.

Насправді регулярні ніжні дотики до малюка повністю виправдані і навіть необхідні, зокрема і з точки зору науки. Нині багато наукових даних вказують на те, що діти, до яких торкаються часто і з ніжністю, краще розвиваються фізично і психічно.

Факт №1: Ніжні дотики стимулюють ріст новонароджених і немовлят

Тактильний контакт відіграє важливу роль у фізичному розвитку новонароджених, а також сприяє кращому набору ваги.

Ще в ранньому дослідженні немовлят, яке проводилося 1957 року, фахівці Х.Е. Хоппер і С.Р. Пінно виявили, що 10 хвилин додаткового фізичного контакту з дорослим на день призводять до того, що діти зригують значно менше.

Інша група вчених, до якої ввійшли Т. М. Філд, С. М. Шанберг, Ф. Скафіді та інші, 1986 року вивчали, як тактильна та кінестетична стимуляція впливає на розвиток недоношених новонароджених. У рамках дослідження 20 таких малюків, нещодавно переведених із відділення інтенсивної терапії у відділення перехідної терапії, отримували 15-хвилинну механосенсорну стимуляцію тричі на день протягом 10 днів. Процедуру проводили під суворим контролем: протягом перших і останніх 5 хвилин стимуляції немовлят погладжували по тілу, а в проміжку їхні кінцівки акуратно згинали.

Вчені відстежували клінічні показники і поведінку підопічних, а малюків, які отримували тактильну стимуляцію, порівнювали з контрольною групою, до якої ввійшли діти, що не піддавалися такій стимуляції, з подібною масою тіла під час народження (близько 1,27 кг) і гестаційним віком (приблизно 31 тиждень). Результати показали, що завдяки додатковому фізичному контакту діти, які брали участь в експерименті, швидше набирали вагу і краще розвивалися. Зокрема, хоча новонароджені в обох групах споживали однаковий обсяг калорій, у середньому малюки, які отримували додаткову тактильну стимуляцію, щодня додавали у вазі на 47% більше, а виписували їх на 6 днів раніше.

Ймовірно, результати дослідження пояснюються викидом окситоцину – гормону, пов’язаного з довірою, безпекою та любов’ю, який виробляється саме під час тактильного контакту. Коли його рівень зростає, відбувається підвищення і рівнів низки гормонів росту – зокрема інсуліноподібного фактора росту I (IGF-1) і фактора росту нервів (NGF). Тому ніжні дотики, які призводять до вивільнення окситоцину в мозку, стимулюють ріст дитини.

Факт №2: Тактильний контакт впливає на психічний і фізичний розвиток дітей

Крім впливу на ріст і набір ваги, тактильний контакт істотно впливає і на психічний, а також фізичний розвиток дітей.

Ті ж недоношені новонароджені, які отримували сенсорну стимуляцію, з вищезгаданого дослідження довше не спали і поводилися активно, у них було краще з руховою поведінкою, орієнтацією, а також поведінкою загалом за шкалою оцінки поведінки новонароджених Бразелтона, як порівняти з контрольною групою. Цей ефект виявився стійким: під час повторного тестування через 8 і 12 місяців ці немовлята, як і раніше, показували кращі результати в тестах Бейлі для оцінки розумових і рухових здібностей.

Схожих висновків дійшов і дослідник Л. Каслер ще 1965 року, вивчаючи немовлят, поміщених до спеціальних закладів. Зазвичай такі діти демонструють нижчі показники фізичного, емоційного та інтелектуального розвитку порівняно з домашніми однолітками, і вчений пов’язав це із сенсорною депривацією. З огляду на те, що тілесний контакт особливо важливий у дитинстві, він висунув гіпотезу про те, що тактильна стимуляція здатна прискорити психічний і фізичний розвиток малечі зі спецзакладів. Для її підтвердження протягом 10 тижнів група немовлят отримувала додатковий фізичний контакт (близько 1000 хвилин за весь період) – і гіпотеза підтвердилася: у результаті експерименту ці діти показали кращі результати за графіком розвитку Гезелла, який застосовувався в ті часи, порівняно з іншими немовлятами зі спецзакладів.

З огляду на те, що, з’явившись на світ, дитина пізнає цей світ і вчиться жити в ньому насамперед за допомогою дотиків, тактильний контакт із дорослим, який піклується про неї, відіграє дуже важливу роль, забезпечуючи стимуляцію юного мозку і сприяючи його активному розвитку.

Факт №3: Обійми допомагають дітям рости здоровими

Окситоцин, який виробляється під час фізичного контакту, зміцнює здоров’я і допомагає легше переносити різні хвороби.

Наприклад, у разі травм підвищений рівень окситоцину може посилити нашу імунну відповідь завдяки зниженню рівня гормонів щитовидної залози в плазмі та зменшенню запалення, що дає змогу ранам гоїтися швидше, – це один із висновків, до яких 2011 року дійшли дослідники А.С.Сміт та З.Ванг, які вивчали сприятливий вплив окситоцину на організм.

Їхні колеги на чолі з Ш. Коеном досліджували вплив обіймів і соціальної підтримки на людську сприйнятливість до інфекцій і захворювань верхніх дихальних шляхів – їм вдалося встановити, що часті обійми сприяли як зниженню ризиків зараження, так і меншій важкості прояву захворювань серед інфікованих.

Факт №4: Обійми допомагають ефективно боротися зі стресом у дітей і розвивати в них емоційну стійкість

Крик дитини – це завжди сигнал про незадоволені потреби, і, якщо на такі сигнали не реагувати вчасно, малюк відчуватиме стрес. Своєю чергою, під час стресу вивільняється високий рівень кортизолу, і, оскільки маленькі діти не вміють регулювати свої емоції, за умови ігнорування ситуації з боку батьків кількість цього гормону в організмі може сягнути токсичного рівня, який може справити негативний ефект як на фізичне, так і на психічне здоров’я дитини. Різні дослідження показують, що вплив високих рівнів кортизолу може спричинити негативні наслідки і в дорослому віці – наприклад, підвищити ризики фізичних захворювань, а також депресії та інших несприятливих станів.

Водночас обійми викликають викид окситоцину, знижуючи рівень гормонів стресу і захищаючи від цих негативних наслідків. Також частий тактильний контакт із дорослим, який піклується про неї, допомагає дитині розвивати навички саморегуляції та формувати емоційну стійкість. Тому, почувши крик або плач малюка, його слід узяти на руки, обійняти або погладити, забезпечивши йому стан безпеки і розуміння того, що він дуже улюблений і важливий, – а потім, звісно, встановити причину невдоволення і спробувати усунути її.

Факт №5: Фізичний контакт допомагає побудувати довірливі стосунки з дитиною

Фундамент, на якому будуються прихильність і міцні особисті стосунки – це довіра. А підвищує рівень довіри все той же окситоцин, що виробляється під час фізичного контакту, – до такого висновку 2008 року дійшли Т. Баумгартнер, М. Хайнріхс та інші вчені, вивчаючи зміну роботи людського мозку під впливом цього гормону. Роком пізніше їхні колеги на чолі з А. Бухгайм встановили, що окситоцин збільшує суб’єктивне сприйняття безпеки прив’язаності у стосунках, зменшуючи страх, а також підвищуючи готовність прийняти ризик і довіритися іншій людині.

Таким чином, обійми та інші ніжні дотики допомагають побудувати більш довірливі та міцні стосунки з дитиною.

Поки що наука не змогла точно визначити конкретну кількість обіймів та інших ніжних дотиків, яка потрібна дітям щодня для того, щоб вони зростали здоровими та щасливими. Але ми впевнені, що не можна нашкодити відкритими проявами любові та ніжності: кожен поцілунок, кожні обійми та кожен ласкавий дотик стимулюють гармонійний сенсорний розвиток дитини, благотворно впливають на її організм і психіку, а також зміцнюють її зв’язок із батьками. Тому обіймайте й цілуйте дітей настільки часто, наскільки це можливо!