Як відучити дитину від рук без зайвого стресу

Чи може перебування на руках нашкодити дитині

Фізичний контакт із батьками чи іншим дорослим, які взяли він піклування про дитину, — природна потреба  будь-якого малюка. Поряд з матір’ю дитина міцніше спить, краще регулює температуру тіла і добре справляється зі стресом.

Перші 6 місяців дитина проходить період злиття з мамою. У цей час він не почувається окремо від неї. Якщо почати нехтувати фізичним контактом зі страху зробити дитину «ручною», це погано позначиться на психіці малюка і може мати зворотний ефект.

У перший рік життя часте перебування з матір’ю допомагає сформувати безпечний тип прихильності. Це здорове ставлення, при якому малюк не сильно турбується без мами і радіє її поверненню.

Нестача ж фізичного контакту збільшує ризик розвитку неспокійно-уникального типу прихильності, що у майбутньому може вилитися у складності з вираженням емоцій, різні психологічні проблеми та нездатність підтримувати здорові відносини. Отже, можете не боятися виростити «ручного» малюка.

Коли можна починати відучувати дитину від рук

Коли дитині виповниться 6–8 місяців, мама може починати відлучатися у своїх справах. Малюка при цьому потрібно залишити з дорослим, якого він добре знає, наприклад, з родичем чи нянею.

Почати варто з 30 хвилин, а потім поступово збільшувати час відсутності. До року дитина вже може залишатися без мами по 4-5 годин 1-2 рази на тиждень.

Короткострокові відлучки будуть корисні для батьків, яка зможе зайнятися своїми справами та відпочити від турботи про дитину, і водночас не травмують малюка.

Приблизно з восьми місяців у дитини запускається процес відокремлення від мами. У цей час вона починає пересуватися самостійно і усвідомлювати, що вона — окрема людина, має свої бажання і вони можуть не збігатися з маминими. Що вона не керується її криком чи її думкою.

Приблизно в цей час можна починати не брати дитини на руки на першу вимогу.

Як відучити дитину від рук без додаткового стресу

Щоб навчання від рук пройшло добре, знадобиться багато терпіння та чуйності. Приготуйтеся чути невдоволений плач малюка, багато і спокійно говорити та виявляти емпатію.

Ставте акцент на своїх справах

При відученні від рук важливо перенаправляти увагу на свої завдання, а не вибудовувати все навколо потреб малюка.

Наприклад, якщо мама зайнята – ріже цибулю або намагається повісити штори – а дитина проситься на руки, можна спочатку закінчити справу і лише потім відгукнутися на її вимоги. Швидше за все, спочатку він активно і голосно протестуватиме проти очікування. Важливо проводити такі моменти спокійно та без зайвої метушні. Не кричіть на дитину, не лайте її і не ігноруйте. Виявіть емпатію.

Уявіть, як йому хочеться опинитися на руках і як важко чекати, адже для однорічного малюка 10 хвилин це ціла вічність.

Спокійно поясніть дитині, що ви не можете взяти її на руки прямо зараз, тому що зайняті, але як тільки виконайте свою справу, вона отримає бажане. Згодом він навчиться легше реагувати на такі відстрочки.

Спеціалісти радять спеціально залишати дитину на самоті або не звертати на неї уваги, доки не заспокоїться. Це може бути додатковим стресом і для матері, і для малюка, який не розуміє, чому вона раптом стала байдужою та не реагує на його поклик.

Навчіть дитину заспокоюватися емоційно, а не тілесно

Деякі мами звикають втішати дитину лише за допомогою фізичного контакту. Вони автоматично підхоплюють малюка на руки, навіть не замислюючись про те, чому він засмучений, і не намагаючись заспокоїти його словами чи виявом співчуття.

Для немовлят мамині руки — єдиний спосіб відчути себе краще, але старшим дітям може бути достатньо її присутності, розмови та мінімального фізичного контакту — наприклад, не міцних обіймів, а погладжування по плечу.

Не освоївши їх, дитина буде важко заспокоюватися без матері, адже вона не завжди буде поруч.

Поступово вводьте нові способи зняття стресу. Наприклад, якщо дитина не вдарилася, а розлютилася на іграшку, спробуйте для початку поговорити з нею, втішити словами та виявом співчуття.

Тут важливо не вдавати, а справді співпереживати дитині. Зрозуміло, що дитячі проблеми на кшталт упертої пірамідки здаються вам незначними і навіть смішними, але ви напевно зможете відшукати в собі схожі емоції, якщо згадаєте, як довго збирали шафу або випадково впустили на підлогу щойно приготований торт.

Зрозумійте, що відчуває ваша дитина, і знайдіть правильні слова, щоб підтримати її. Це закладає основу для розвитку його емоційного інтелекту, здатності справлятися зі своїми почуттями та протистояти щоденному стресові.

Але при цьому не ставте жорстких обмежень на обійми та дотики. Якщо дитині фізично боляче чи погано, взяти її на руки — найприродніша дія, і це не зашкодить ні вихованню, ні вашим стосункам.